Володимир Ткач
2003 рік. Березень!!!
Тільки-но завершився карантин, пов’язаний із епідемією грипу. Він тримав два тижні – час достатній для того, щоб і відпочити морально, і покращити імунітет, і підготуватися до останньої чверті та обласних олімпіад. Олімпіади з хімії, біології, географії, англійської мови були перенесені і їх треба було провести алярмово, щоби встигнути до всеукраїнських олімпіад, призначених на двадцяті числа березня.
Я теж готувався до олімпіади, але трішечки іншої. Будучи випускником однієї із музичних шкіл міста, я готувався до обласної музично-теоретичної олімпіади. До минулого року включно олімпіада включала питання виключно із улюбленого сольфеджіо, однак цього року до неї долучили запитання з української музичної літератури і, хоча я там волів побачити запитання ще й зі світової музичної літератури, їх, на жаль, туди не додали.
На жаль…
Сольфеджіо я полюбляв ще з першого класу. Вже в четвертому знав усі три види не тільки мінору, а й мажору, двічі гармонічні («циганські») гами (що в четвертому фортепіанному класі музичної школи вже ого-го), характерні інтервали, назви акордів обернень тризвука та домінантсептакорда, ввідні акорди і септакорд другого ступеню (в мене вони асоціювалися із виконанням штрафного та кутового удару відповідно) і міг побудувати їх вгору та вниз від будь-якої ноти, а також висхідну та низхідну хроматичну гаму у будь-якій тональності, легко читав з листа… Визначення акордів та гам на слух – взагалі дрібниці, або, як прийнято говорити за океаном, peanuts…
До речі…вже тоді я захопився джазом і міг розпізнати свінговий ритм, який я називав, на честь знаменитої пісні «нью-йоркським»…
Але у написанні стандартного музичного диктанту на 8 тактів мені в усій музичній школі не було рівних – хоч би там була якась хитромудра ритмічна конструкція типу чверті з крапкою і трьох шістнадцятих у тріолі або складної синкопи. Пізніше я навіть пропонував додаткове завдання на теоретичну олімпіаду та випускний іспит з сольфеджіо для відмінників і назвав його «збірна Бразилії». Виглядало б це приблизно так – після диктанту, відповіді на питання олімпіадного або екзаменаційного білету, відмінники лишаються – і на поле виходить «збірна Бразилії» – дається диктант у бразильському ритмі. Під бразильським ритмом тоді малася на увазі, звичайно, самба або босанова, однак набагато пізніше я познайомився і з іншими бразильськими ритмами – ще складніше від самби, а головне рази в півтора-два швидше. Наприклад, фреву… Але це інша історія…
(Продовження читайте у “Однокласнику”, №2, 2024)
