Розпитувала Наталія СТЕПАНЧУК
Сценарій для фільму «Легенди Чарівнолісся» переміг у 2017 році на конкурсі «Коронація слова» як «Кращий кіносценарій для дітей». Наприкінці 2019-го встигли відзняти лише 10 хвилин фільму, але подальшим зйомкам завадив локдаун та повномасштабне вторгнення росії… І тоді з’явилася книжка «Легенди Чарівнолісся», створена на основі згаданого сценарію заслуженого артиста України Віктора Андрієнка й відомої сценаристки та письменниці Олени Шульги. Книжка побачила світ минулого року. Ілюстрації створив знаний художник Олесь Юсипчук. Як працюють у дуеті Віктор Андрієнко та Олена Шульга, чи мають ще якісь спільні творчі задуми – читайте далі.
– Розкажіть, будь ласка, як ви прийшли до дитячої теми?
Віктор Андрієнко: – Тут є передісторія. Після виходу фільму «Іван Сила» я побачив, наскільки не вистачає дитячих фільмів. Подивіться, із 2013 року в нас виходило не більше одного дитячого фільму на рік. Тож я вирішив працювати для дітей. А це такий глядач (і читач), який помилок не пробачить, усе прямо скаже. Доросла людина може вагатися, комплексувати, а дитина одразу каже. На «Івані Силі» діти посеред фільму тричі аплодували. Це був відрадний шок – я не очікував такої реакції! Фільм «Іван Сила» – це фільм для дітей, але не про дітей. Там брутальні чоловіки, старовинний цирк… Коли ти пишеш книжки, все трохи інакше. Ось є книжка Олександра Гавроша. А як ти покажеш у фільмі фразу: «Доктор Новак був такий щасливий, що пурхав над квітами, як метелик»? Мабуть, колись він був Бетменом? Справа не в тому, що це складно зробити, а в тому, що це історія реального чемпіона із Закарпаття, якого знає весь світ, але майже не знають в Україні.
– Як з’явилася ідея «Легенди Чарівнолісся»?
Віктор Андрієнко: − Якось, ще у 2014 році, мене попросили доробити сценарій. Коли я відкрив його, то подумав: «Це ж як треба одночасно ненавидіти Україну і Гоголя!» Не знаю, чому такий сценарій пройшов відбір. Я сказав, що простіше написати щось нове. І придумав історію про двох козаків, друзів, і один із них зрадив свого друга. Та коли сталася екстремальна ситуація − зрадник віддав за нього життя. Але якось справа не пішла далі. Потім була робота над мультфільмом «Микита Кожум’яка», де я працював режисером анімаційних сцен. Ми із сценаристкою Оленою Шульгою, режисером Мануком Депояном і продюсером Дмитром Белінським домовилися, що головним меседжем фільму буде: «Сила духу – сильніша за силу м’язів». Батько Микити має неабияку силу, а в сина немає такої сили м’язів, але є сила духу. І коли ти працюєш в кіно, найкраще, що може статися – почути від дітей ту ідею, яка закладена у сценарій… З «Кожум’якою» була така історія. Закінчився сеанс у Харкові. Із зали виходять люди, і серед них хлопчик з фізичними порушеннями, в окулярчиках. Він іде з мамою за руку і раптом вказує на постер мультфільму: «Я хочу знятися з Микитою!» Хлопчик стає поруч із плакатом, де зображений Микита, схрещує руки так само, як герой на постері, й каже: «Мамо, дивись! Я схожий на нього, а він – на мене! Правильно Микита сказав, що головне — не сила м’язів, а сила духу! Я теж можу стати героєм! Я теж можу врятувати світ». Коли я це почув, то сказав Олені: «Робимо інше кіно! Головним героєм має бути хлопчик, а не козаки. Дитина, яка врятує Світ».
…
Повну версію інтерв’ю читайте у журналі Однокласник №11-12, 2023
