Записала Анна СЄДИХ
Нервове відстеження ваги, нелюбов до власного тіла, біль, травми та постійні обмеження. Саме так виглядає життя у більшості працівників балету. Анастасія Правдива — балерина Київського муніципального академічного театру для дітей та юнацтва. Вона розповіла про труднощі професії, роботу у двох театрах, про боротьбу за першість та небезпеку тривалих обмежень.
Період втечі. Від себе та інших
— Два роки тому я працювала на двох роботах водночас — у театрі для дітей та юнацтва на Подолі та у Kyiv Modern Ballet. Було дуже складно, та мені подобалось. Це був новий досвід. Артисти академічного балету часто скуті. Ми танцюємо класичну та скромну лірику, а виступи, де треба показати пристрасть, у Modern Ballet раз на пів року. В Modern Ballet усе було навпаки. У засновника театру Раду Поклітару всі постановки — це протест. Артисти мають бути виразними, відкритими, яскравими. Я не можу сказати, що я не така, але на той момент мені було дуже складно знайти це в собі й показати іншим. Особливо на репетиціях. Здавалося, що всі на мене дивляться й критикують. Згодом, коли я думала про це, то зрозуміла, що просто тікала від життя. Робота для мене була зручним способом втекти від реальності та проблем. Тоді я забивала на своє здоров’я і близьких мені людей. Я обмежувала своє життя балетом. З десятої до шостої я працювала в театрі на Подолі, а потім до одинадцятої — в Modern Ballet. Додому приїжджала пізно. Була дуже втомлена. Пам’ятаю, я тоді наїдалася на ніч і водночас швидко худла від великих навантажень.
Потім я отримала травму. Наш класичний балет поїхав на гастролі Європою, і там я потягнула зв’язки. У нас були нічні переїзди в автобусі між країнами. Після виступу важко ночувати сидячи. Дехто стелив каримати на підлогу автобусу і спав так. Ці умови й навантаження спровокували розтягнення м’язів на нозі. Після травми я пішла з Modern Ballet.
…
Повну версію статті читайте у журналі Однокласник, №7, 2023
