Як спілкувались люди, коли не було Вайбера
Тарас Фролов
З того часу, як люди винайшли мову, вони переймались тим, як обмінюватись повідомленнями через великі відстані і робити це так само швидко, як вони обмінювались репліками в розмові. Сьогодні, коли говорять про телекомунікації, то мають на увазі радіо, телебачення, інтернет. Але як люди обмінювались повідомленнями до цього?
Слово «телекомунікація» походить від двох слів з двох різних мов. «Теле» — має грецьке походження і означає відстань (звідси і «теле-візор», «теле-патія»). «Комунікація» походить від латинського слова «comunicare», що означає ділитись, передавати.
Димові сигнали
Найдавніша форма передачі повідомлень на великі відстані — це димові сигнали. Ними користувались, і подекуди й досі користуються, щоб передати новини, повідомити про небезпеку, або зібрати людей в одному місці.
На Великій Китайській стіні побудували спеціальні маякові башти. В кожній башті чергував солдат. Коли він бачив небезпеку, то він розпалював багаття в башті — дим помічали солдати в сусідніх баштах і розпалювали свої вогнища. За допомогою маякових башт можна було передати сигнал на відстань 7 300 кілометрів.
Корінні мешканці Північної Америки так само користувались димовими сигналами. Кожне плем’я мало власну систему димових сигналів, яку не розуміли інші племена. Багаття розпалювали на схилах пагорбів: дим з веришини і дим з підніжжя пагорба мали різне значення.
Австралійські аборигени подавали димові сигнали, коли заходили на землі чужих племен. Вони також вміли змінювати колір диму — від чорного до блакитного і білого — та форму, в якій піднімався дим, — стовп, куля, кільце. Різні кольори і різна форма несли різні повідомлення.
Повну версію матеріалу читайте у Однокласнику, №3-4, 2023
